Нікого у житті не обзивай,
Забудь про мати і про грубе слово.
Душу людську словами не вбивай,
У тебе ж є найчарівніша мова!
Найперше слово «мама» у дітей,
А далі потічок словесний лине.
Кожна розмова додає вістей,
Що прилітають в спілкуванні клином.
Діти – це губка, все вбирає в нас,
Ви щось сказали – діти не забули…
Негарне слово, лайка кожен раз,
Повернуть дітям слово і минуле…
Коли із вуст долине щось до вас,
В вас буде подив: - «Звідкіля навчився?»
Казали ви при ньому і не раз,
Ось результат і він не забарився.
Брудні слова, часами матюки,
Морозять душі, викликають сльози.
Вони у мові, наче будяки -
Це вороги у спеку і в морози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821557
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: Віталій Назарук