Галявина в столітнім сосняку
Нагадує світлицю в отчій хаті.
Нічого зайвого.
Незрима святість
Озоном тишу повнить сторожку.
В кошлатих рамах вікна між дерев
Волошками цвітуть.
По жовтій глиці
Іду, немов по змазаній долівці,
До того місця, де рядно старе,
Із моху ткане, вкрило довгу лаву.
Це буря меблі зладила колись.
Тут і пеньок, мов стільчик, притуливсь.
А біля нього малорослі трави
З піску проткнулись килимком шершавим.
На кожнім кроці їжачки шишок…
Я утекла від світу ще разок
Погостювати в цій оселі трішки
Й послухати, що ліс шепоче нишком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821490
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2019
автор: Ніна Багата