ЯКБИ Ж МЕНІ

Посивіло  волосся,  у  траншеях  обличчя,
Проте  губи  шепочуть  –  «Люблю!»
Знов  кохання  витає  і  все  кличе,  і  кличе,
Щоб  знайти  нову  долю  свою.

Якби  стріти  вдалося  йому  другу,  як  першу,
Заспівали  б  в  гаю  солов’ї…
Десь  високо  в  безхмар’ї    Бог  суди  свої  вершить,
Роздає  людям    дари  Землі.

Помолюся  я  Богу,  щоб  знайшов  йому  пару,
Із  якою  прожив  би  життя.
Нехай  серце  палає  у  постійнім  пожарі,
Щоб  знайшлося  для  долі  злиття!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821179
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2019
автор: Віталій Назарук