Присмак свободи нагадують вечір й міцне каберне,
Здавна шукав я вигадливу долю, що в щастя пірне.
Напій окови розчинює, кидаю виклик Життю:
«Правила най будуть чинними, щоб не було внічию!»
Довго не думали, грати в що.. Хрестики-нулики – гра!
Здатне Життя «ґрати» поки що креслити – схема стара:
Ось папірець вже готовий є, риси направо і вниз.
Коло Життя вимальовує коло середини рис.
Перший хід мов повідомлення, що у житті я – це нуль.
Коло в клітинці – знетомлена доля у ранах від куль.
Зрю супротивника з викликом, хрестик малюю нічий,
Схожий на тихії викрики схрещених боєм мечів.
Збоку Життя друге колесо креслить, мов зашморг мені.
Змінюю тактику… моляться стеля й підлога стіні.
Вільних клітинок на кілька спроб, мій хід завершить цей бій.
Може, Життя врешті виграло б.
Ставлю все ж хрест.
На собі.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821159
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Максим Чурков