–Чи можна в спадок гріх свій залишати?
–О, ні! Це буде твій найтяжчий гріх.
До нього ти на все життя пришитий.
Спокутуй сам. Не вішай на усіх
Нащадків, котрі підуть далі тебе
І понесуть з собою кров твою,
Бо контролює дії наші небо,
Ті ж носіями бід нових стають.
–Чи треба в спадок совість залишати,
Щоби коригувала кожен крок,
Нащадок щоби тих умів прощати,
Котрі життя засвоїли урок?
–Так, для людини істина єдина –
Любити й цінувати лиш святе,
А це земля, де виріс, і родина.
Не можна забувати нам про це.
–Чи можна в спадок гідність залишити,
Хвилює й це птання і не раз,
Онуки щоб землі вміли служити,
Любили, як любив її Тарас?
–О, саме так! Про гідність варто дбати.
І це, мабуть, є найдорожчий скарб:
Одна у світі лиш буває мати,
І рай рабів до себе не впуска!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821099
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Ганна Верес