Пальто

Нова  душа  в  старенькому  пальті
Ішла  по  світу,  руки  у  кишені.
Шукала  долю,  все  не  ті,  не  ті,  не  ті…
І  руки    -  в  кулаки,  хоча  хотілось  в  жмені…

Сукно  вже  вицвіло,  і  комір  не  блищить,
Полатане,  спилюжене  пальто,
І  хочеться  його  вже  полишить,
Та  іншого  не  дасть  душі  ніхто.

Сама  пальто  латала,  як  могла  -
Ось  латка  страху,  ось  –  зневіри,
На  грудях  латкою  кохання  затуля,
Щоби  лихі  не  вкрали  бузувіри.

А  ще  залатане  страхАми  і  плачем,
Мовчанкою,  тривогою  невдачі,
Бажанням  вище  усіляких  буть  нікчем,
Зашиті  в  рукави  думки  ледачі.

І  так  життя  в  старенькому  пальті
Пройде  душа,  як  перед  Богом  стане,
Згадає,  що  зробила  лиш  в  житті
Старе  пальто,  неправильно  латАне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821062
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2019
автор: Волинянка