Міні-вірші

Від    замордованих,    засуджених,    убитих
Своїм    нащадкам    праведний    наказ:
Не    дозволяйте    хитрій    владі    вас    дурити
Ні    марнослів’ям,    ні    єством    солодких    фраз.
***

Чим    більше    літ    мені
і    глибшають,    рясніють    зморшки,
Частіше    думаю    я
про    складне    людське    життя.
Може,    і    справді,  
  варто    жити    людям    трошки,
Але    прожить    його,
   як    кажуть,    до    пуття.
***

Маєш    піт    на    чолі    –
Буде    хліб    на    столі,
Бо  не    зродиться    хліб    без    людини,
Адже    хліба    нема
Без    людського    тепла,
І    ця    істина,    справді,    єдина!
***

На    усе,    кажуть    є    свій    час:
Розкидати    каміння,        збирать,
Друга,    пару    собі    вибирать.
Хто    із    цим    не    погодиться    з    вас?
Але    як    віднайти    ту    мить,
Щоби    менше    в    житті    страждать,
Щоб    не    тільки    узять,    а    й    дать?
Не      вгадаєш    –    почне    штормить.
***

Якщо    душа    летить,    щоб    каятись    за    гріх,
У    Царство    Духу    Предків,    що    живуть    на    небі,
Це    зобов’язує    мене    та    й    нас    усіх,
Щоб    на    землі    своїй    жили    ми    так,    як    треба.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820882
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Ганна Верес