Слава, Боже, - Тобі, - за дива об’єднання!
Попри спротив Москви, попри всі намагання
Сили темряви вбити між церквами клин,
Щоб на згоду пристати не міг хоч один
Ієрарх українського красного роду,
Щоб на прикрім розбраті мутити нам воду.
Слухав Службу Різдвяну і серце раділо:
Знає Небо про те, як нам цього хотілось!
Сотні літ наша мрія, молитва злітала
Аби мить оця, світла, нарешті настала!
Це – Свобода народного духу і сили.
Ми на крок відійшли від страшної могили.
Дав нам Бог свою церкву, то дасть і спромоги
Щоб змогли твердо стати у всьому на ноги.
Приклад нам, громадяни, я бачу у цьому:
Об’єднаймось братерськи у власному домі,
Як священники наші в одно об’єднались
Щоб ми рабства московського більше не знали.
Важко жити всім зараз. Та все ж, є надія,
Що і друга здійсниться пресвітлая мрія:
Аби мир на Донбасі настав і потому
Хлопці всі повернулись живими додому.
Ну, а потім, а потім пора і за справу -
Будувати громадою сильну Державу
Де у центрі уваги постане Людина
У якої родина, любов, Україна
Понад все в цілім світі у серці зіллється
І ніякими звабами вже не зітреться!
08.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820608
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: dovgiy