Думки про космічний колапс у четвер, та
Як Сонця розправа ведеться з Меркурія,
Червона планета давно не четверта,
Здалося, що ти, немов зраджена фурія,
Для помсти обрала жорстокеє сонце,
Щоб знищити світ мій до декількох атомів.
Усі детонації та в унісон - це
Захопливо, проти моїх власних задумів.
Крізь сотні років, може, тисячоліття
Червона планета Марс так зеленітиме,
Що скоєне це врешті-решт відболить, я
Тебе розумію: для Всесвіту діти ми.
Тепер серед попелу в світі нічого
Немає твоєї жертовності вище, ти
Планету мені оживила, не Бог, а
Любов твоя створює, здатна не нищити.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2019
автор: Максим Чурков