А сонні фіранки найкраще за усіх
уміють мовчати про все уночі побачене,
усе почуте - стогони, сльози та сміх...
Вони ніби брама, вони ніби оберіг
наш простір оберігають. Завбачливо
затулені бережно із загасанням дня.
Затишні, ніжні. Вікна́ невагомий серпанок.
За ними залишені клопоти й метушня.
І цей ритуал так потрібен усім нам для
того, аби впустити в наш світ світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820232
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2019
автор: Юлія Сніжна