Ходили небом пароплави,
Пускали білохмарний дим,
І я знайшов собі забаву:
Побуду трохи молодим.
Кого ота дорослість гріє?
Чия тим стішилась душа?
Дорослість убиває мрії
Без злого умислу й ножа.
Цим нівелюються натури,
І перетворюються в муть.
То нащо це, коли фігури
Із білих хмар вгорі пливуть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820144
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 04.01.2019
автор: rutzt