[youtube]https://youtu.be/8Xr68ZvU_XE[/youtube]
Знову налив, в келих вино, аж через край,
Побудь прошУ, ще зі мною, тож не тікай,
У ясні очі, хай загляну, в чарівні,
Майже щоночі, їх бачу, сняться мені.
Колись навпІл, все ділили, щастя й радість,
А чи хотіли, щоб прийшла журба й старість,
І щоб зронили, троянди всі пелюстки,
Як молодими, їх садили залюбки.
Думки огорнуть і тиснуть, вкотре печаль,
Б`є безпорадність, як жити? Погляди вдаль,
Десь загубитись, по траві, поміж квітів,
Одному жити, так важко на цім світі.
11.12.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2019
автор: Ніна Незламна