Одвічне питання...
Для чого?Кому? Навіщо?
Відлуння пустоти камяного колодязу страти.
Незакиданого ніким просто неба,просто
посеред густого лісу,ця кам"яна пустота обросла
мохом - віками,розрите дно кротами-сліпцями,
вивчена ходами ласиць,стоїть привидом замку століть.
Холодний морок залазе під шкіру і витягується
думками-снами,встелиними грибами незвичного
росту таємниць.
Хай що,та ця зелень надприродного яскравого кольору
не видала жодних слідів ,що застигли в цій пустоті віків-страхів.
Барвінком стелиться до Брами часу за семи замками,де
мертве-живе,живе- невмируще.Де снопом вічності світиться
час крізь темінь епох.Де тіні не тіні,де шлях молока
розливається зоряним сяйвом потойбіччя і ховаєтьсяв
ходах колодязя неба,зачерпає ковшем спокою пустоту страхів,
що переходять в свободу незвіданих,здавалось,
пустот сухих колодязів незруйнованого ніким часу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820066
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2019
автор: Плискас Нина