[color="#2a56bd"]Зберігаємо спокій. Нічого не треба
Нам просити у Бога. Цей рік на краю.
І волхвів караван - ще не добра прикмета,
І заграви в степу не віщують зорю.
Як той хліб для причастя, розділимо втому,
У вигнанні лишимо святую сім’ю.
Сірий ранок постане тоді по-новому,
Коли кожен згадає молитву свою.
Коли всіх неофітів в негоду раптово
Місяць, наче злочинців, осяє в степу,
Коли вітром зів'ється несказане слово
І обірве, як дріт, благородну мету.
Коли все шкереберть, небо - шмат папаломи,
Янголята кружляють вгорі без імен.
Край доріг, край любові, край світу і втоми
Зберігаємо спокій - без нервів і сцен.
Все спочатку - не привід вертатись додому,
І шукать образи́ і лампадку в кутку.
Стоїмо на краю наших доль. Та й по всьому,
Як прописано з давніх-давен на віку.
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819896
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2019
автор: Стах Розсоха