Їх врода незрівнянна

Маленьке  плесо  невеличкого  ставочка
Гусей  купає  вдень,  а  вночі  зорі,
Хлюпочуть  хвилі,  бавляться  в  пісочку
І  гомонять  тихенько  з  осокою.

Розхвилювались,  розшумілись  верби,
Як  в  пісні  тій  співається  народній,
В  кінці  високої  й  крутої  дуже  греблі.
Чого  б  це  раптом,  може  чують  горе?

А,  може  просто  вітер-розбишака
Як  прилетить  -  розтріпує  їм  коси,
Поки  вони  не  починають  плакать,
Тоді  на  якусь  мить  затихне  трохи.

Лиш  небо  синє  сонечком  всміхнеться,
Зрадіють  верби,  плакать  перестануть
І,  як  в  люстерко  дивляться  у  плесо,
Де  віддзеркалює  їх  врода  незрівнянна.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819472
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський