Вишивала мати рушники зимою.
Вишивала ружі, братики і маки.
Віншувала вечір піснею журною,
А надворі вітер стугонів і плакав.
Під руками неньки розпускались квіти,
Барвами весніло полотно на п’яльцях.
Закликало радість, кликало у літо,
Як його торкалась ніжність її пальців.
Тріскотіли дрова весело у грубі,
Відсвіти торкались на обличчі смутку.
Усміхалась мама, усміхалась любо
Квіточкам яскравим у маленькім жмутку.
Вишивала мама рушники зимою.
Вишивала гладдю й хрестиками квіти.
У кімнаті пахло лісом і смолою.
Забавлявся снігом на подвір’ї вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2018
автор: Valentyna_S