А я ось не знаю, ну що ще сказати тобі...
Стоїш на порозі і дивишся сумно у очі.
Те слово потрібне давно загубилось в юрбі
думок неважливих... Уже й дочекалися ночі.
Та легше не стало. У кожного свій є резон.
І правда своя, хоча бути все так і не може.
Було ж так колись, навіть дихали в унісон.
Тепер ніби полум'я й лід. А хто допоможе?
Ніхто. Не втіснити ніяк цей трикутник у куб.
І серце байдуже ніяк не зігріти в долонях.
І слово потрібне зірвавшись запізно із губ,
залишиться каменем в серці та болем у скронях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819266
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2018
автор: Юлія Сніжна