Сьогодні досить вітряно.
Холод осідає пилом на груди,
А виткані теплі спогади ховаються в серці.
Скільки в тобі засіяно тих дощів
і скільки пролилось зливи? -
Не смій ніколи опускати руки.
І нехай злі язики говорять,
що ти не зможеш
Втриматися,
Що рано чи пізно
механізми ламаються
і з ними
зламаєшся ти,
Але коли
повні легені мрій,
моя рідна Пташко,
Ти зможеш,
я вірю,
іще
рости і рости
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2018
автор: Олеся Шевчук