Дзвеніло в лузі кониками літо,
Ледь вечір прохолодою війнув…
І підняли свої голівки квіти,
На мить немов забули про війну.
Та раптом… звук, різкий, мов божевільний,
Труснув повітрям і вгорі… застиг
Стовпом, високим, чорним, що повільно
Спускався там, де зведені мости.
А коли дим розвіявся навколо,
Від рани край моста униз спустивсь,
І защеміло серце диким болем:
Там гинуть люди, не лише мости.
Мости – не тільки будархітектури,
Мости – то є єднання берегів,
Людей, родин, народної культури,
З мостами завжди менше ворогів.
Не рвіть мости – то символ є єднання,
Воно ж сьогодні необхідне нам.
Кому потрібне ще переконання,
Що лиш Росії вигідна війна?
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818832
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Ганна Верес