Втомився Іванко, заснув над книжками…
Нелегко шкільную науку пізнать.
Воює з уроками, мов з хижаками,
Й не завжди виходить перемагать.
І сниться Іванкові – він вже дорослий,
Усе, що бажає душа його, є.
Став бізнесмен сердитий й серйозний,
Будинок і дача, авто – все своє.
Ще сниться, що має Іванко родину,
Доньку і сину виховує він.
Й потрібно було у сні його сину
Спитать, як вирішувать приклад один.
Іванко розв’язував день і дві ночі,
Сердився і плакав, на поміч гукав.
Синок шкодував, але сам позаочі
Сміявся із тата і вихід шукав.
Нарешті розв’язаний приклад і в школу
Синочок поніс Іванка труди.
Коли повернуся з уроків додому,
Зошита вийняв: - Дивися, гляди.
Двійку отримав, на що тільки, тату,
Годен ти, як не зумів помогти?
Хто платить тобі високу зарплату?
Чим можеш корисним бути в житті?
Обпік тата-Йванка гіркий щирий сором,
Сльози безсилля втікали з очей.
Так перейнявся, збудився аж скоро,
Скинув дорослий тягар із плечей.
- Як же я так? Свому сину в нагоді
Не стану, якщо буду дурнем рости.
Сьогодні я вивчу, колись– нагорода,
Програму шкільну зможу ще раз пройти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818636
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Волинянка