Доля - це слово для дітлахів,
Геть усе в наших руках.
І ми здатні на все, що завгодно,
Особливо, коли нас двоє, особливо, коли ми поруч, коли разо́м.
І ти можеш мене спитати:
То, хто, як не доля звела нас з тобою?
А я з посмішкою на обличчі тобі відповім:
Я шукав тебе все своє́ життя,
Ще коли був зовсім дитя,
І не міг навіть озути взуття,
Та вже мав оце відчуття...
Я з народження знав, що чекаєш на мене ,
А тепер, коли врешті знайшов,
Я хочу, щоб ти зрозуміла:
В цьому світі, повному темряви,
Де кругом одні прірви і нерви,
Я для тебе світитиму більше за сонце,
Стану твоїм янголом-охоронцем,
Зухвальцем, що наважився серце твоє покорити...
І вийшов із гри переможцем.
Я не вірю у долю. Її не існує.
Я вірю у себе. Я вірю у тебе. Я вірю у нас.
Адже, ми - творці власної долі.
І ніхто,окрім нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818623
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.12.2018
автор: Кирилл Падухевич