Ірина Вовк. І ми ще діти - милі та веселі…

[i][b]Грудень[/b]  -  для  мене  місяць  більше  печальний,  ніж  радісний.  У  грудні  в  ніч  на  18-те  шість  років  тому  відійшла  мама...  Дні  поминань  мами  з  роками  перетворюються  на  ностальгійні  спомини,  коли  всі  з  нашої  родини  були  ще  живі,  а  я  -  ще  мрійливе  дівчатко,  оточене  турботою  і  ласкою  старших...і  казкою  довколишнього  світу.
[/i]

…і  ми  ще  діти  –  милі  та  веселі…
І  хата,  наче  світиться,  нова  –  
в  чеканні  див  пресвітлого  Різдва
у  білі  рядна  вбралися  оселі,
і  наші  всі  зібрались  за  столом
на  «отченаш»  -  родиною…споло́м…
Діткаються  уста  живильних  слів  –  
І  постають  з  святочної  молитви
обличчя  ближні,  що  в  сю  мить  розквітли,
як  ружі  ніжні  з  ангельських  садів…

…Там  мама  –  юна,  мама  –  молода…
Там  баба  з  дідом  у  святочнім  вбранні,
Там  ллється  в  мелодійному  зітханні
Дзвінка  старовкраїнська  коляда.
Вершинно  так  і  затишно  довкіл  –  
І  невтямки  про  долі  грізні  знаки:
Пощо́,  пощо́  вплелись  червоні  маки
У  цей  небесночистий  виднокіл.
…Ні-ні…не  треба…мить  цю  не  згубім  –  
вона  у  часі  нам  дорожча  злота  –  
відкриє  Небо  Зоряні  Ворота,
Різдвяна  ніч  постукає  у  дім…

…І  оживе  бурхлива  течія  –  
Із  голосів  найближчих,  найдорожчих,
І  одцвітуть  нестримним  сміхом  рожі
Святої  ночі  і  Святого  дня!
Різдвяних  див  блакитні  каруселі,  
Де  ми  ще  діти  -    милі  та  веселі…

[i]22  грудня  2018[/i]

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818583
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 22.12.2018
автор: Сіроманка