Евріка

Жінка  все  до  чоловіка:
Як  з  тобою  жити?
Зроби,  якщо  не  каліка,
Підставку  на  квіти.

Взяв  мене,  гарну  дівчину,
Ой,  була  в  омані.
У  тяжку  пішла  годину,
Все  як  у  романі.

Задивлялася  на  вуса,
Бавила,  бач,  мрії.
Ремесло  твоє  спокуса,
Не  збулись  надії.

У  подруг  всіх  чоловіки
Хваткі  щось  робити,
Ти  ж  до  чарки  залюбки
Та  й  байдики  бити.

Все,  доволі!  Знай,  ледащо,
Вже  не  подивлюся.
Досить  з  мене!  Мабуть  краще
Піду  розведуся.

Просив  долю  і  фортуну,
Благав  допомоги,
Та  й  зіперся  на  трибуну,
Одначе  є  боги!

Вона,  саме  та  трибуна,
Навела  на  думку.
Евріка!  То  доля  суне
Шлях  до  порятунку.

На  землі  ніщо  не  вічно  -
В  голові  засіло.
Зроблю,  буде  естетично,
Скоріше  до  діла.

Забув  навіть  про  дієту
В  обідню  перерву,
П'ять  хвилин  віддав  буфету,
Бігцем  з'їв  консерву.

У  столярку  за  струментом
Наче  птах  злітав.
Пилку  загорнув  в  брезент,
Приніс  і  розпочав.

Пилка  швидко  туди-сюди
По  трибуні  скаче,
Це  ж  підставка  славна  буде  -
Текстура  добряча.

Скільки  ж  та  трибуна  чула
Доповідей  різних!
Запал  в  них  й  нудота  була,
Логіка  залізна.

На  трибуну  прийшла  згуба,
Була  бідна  з  дуба,
Затремтіла,  стала  руба
Та  й  врізала  дуба.

Все  це  дійство  відбувалось
Перед  Новим  роком.
Ще  обвести  залишалось
Варти  пильне  око.

У  вбранні  Діда  Мороза,
От  радість  малечі,
Торбу,  мабуть,  більш  за  воза,
Несли  його  плечі.

У  дозорі  пильне  око
Біля  прохідної.
Дід  трибуну  виніс  боком,
Спокій  -  справжня  зброя!

Подарунків  забагато,
Дітям  буде  свято.
Лже-дідусь  намилив  п'яти,
До  дому,  до  хати.

Жінка  начебто  зраділа,
Витріщила  очі,
Про  підставку  зрозуміла
І  таке  шепоче:

Без  хазяїна  двір  плаче,
Без  хазяйки  хата,
Совість,  що  згубив,  одначе,
Вік  не  відшукати!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818376
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.12.2018
автор: Марат Школьник