Пенчо Славейков, Сільський церковний двір

Віти  дуба  гордо  розхилились,
таємничо  шурхають  листки;
ввечері  вертляві  ластівки
над  церковним  куполом  сварились.

Муравою  заросли  могили,
тихі,  темні  в  підвечірний  час  –
тут  і  там  чорнів  іконостас
і  лампади  тихо  миготіли.  

А  позад,  за  стінкою  огради,
літня  ніч  пораненою  пада;
трударі,  скінчивши  шлях  тяжкий,

мимо  йдуть,  в  турботах  і  безмовні,
через  двері  чуючи  церковні
тихий  спів:«З  святими  упокій!»

Пенчо  Славейков  
Селски  църковен  двор

Гордий  дъб,  разперил  клони  гъсти,
шумоли  таинствено  с  листа;
по  черковний  покрив  с  вечерта
се  препират  ластовки  чевръсти.
 
Гробове,  в  трева  обрасли  дива,
тъмно  глъхнат  в  привечерний  час  —
тук-таме  черней  иконостас
и  кандилце  трепка  мълчаливо.
 
А  отвъд,  зад  ниската  ограда,
лятна  нощ  ранила  дето  пада,
труженици  мудно  в  пътя  свой
 
преминават,  тихи  и  грижовни  —
счувайки  през  дверите  църковни
тих  напев:  „С  святими  упокой!“

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818332
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.12.2018
автор: Валерій Яковчук