Зима спустилась з неба на коні.
Дахам подарувала шапки-ретро.
Річкам пошила ковдри льодяні,
Ґрунтам сплела із грубих ниток светри.
Горі на личко кинула вуаль,
Накрила пледом чорний сад за тином.
А двір… Погляньте! Сяє, як Ґрааль –
Йому вісонтну кинула хустину.
Змінила все, де руку дотягла.
Так біло стало довкруж і так ладно!
Лише змінить людину не змогла,
Їй чорнота душевна не підвладна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)