Розділ 2.

Кощій  відкинув  голову  на  спинку  крісла.  Бліді  губи  розтягнулись  в  посмішці.
-  Як?  —  Спитала  Баба  Яга.
-  Гарний  прихід.  —  Повільно  протягнув  той.
-  Для  безсмертного  мертвяка  ти  занадто  сильно  любиш  наркотики.  —  Баба  Яга  випила  еліксир.
Коротку  мить  нічого  не  траплялось,  тоді  кімнату  заповнило  світло  і  стара  перетворилась  на  молоду.
-  Я  не  люблю  наркотики.  —  Промовив  Кощій.  —  Це  наркотики  люблять  мене.
-  Звісно.  —  Яга  розглядала  в  Чарівному  дзеркалі  своє  молоде  тіло.
Кощій  дістав  скриньку  в  формі  яйця.  Розкрив,  поклав  всередину  шприц.  Безсмертний  покрутив  футляр  в  руках,  наспівуючи:  смерть  моя  в  голці,  голка  в  яйці...
-  Смерть  твоя  не  забариться,  якщо  програєш  вибори.  —  Нагадала  Яга.  —  Хто  мене  від  Крижаного  серця  захистить?  Торгівля  то  наркотиками  смертних,  ще  й  на  чарівних  інгредієнтах...  Мене  в  скриню  посадять  навічно.
-  Та  не  бійся!  —  Махнув  рукою  кощій.  —  В  мене  лише  один  конкурент,  Соловей  Розбійник.
-  Він  непогано  піднявся.  —  Замітила  Яга.  –  Може  ти  б  натравив  на  нього  Крижане  серце?
-  Він  покриває  Кобилячу  Голову  і  його  повій.  Я  не  можу  дозволити  маленьку  війну  перед  виборами.  Його  випустили,  ти  вже  знаєш?
Яга  зблідла.  Вона  боялась  сутенера.  З  всіх  казкових  персонажів  цей  був  найгіршим.  Але  виду  вона  не  подала.  
-  Ми  з  Царівною  на  фітнес  мали  йти.  —  Сказала  Яга.  —  Але,  чула,  загребли  тренера  нашого,  Кожум'яку  Кирилка,  тому  йдемо  в  кафе.  А  потім  в  клуб  до  Солов’я.
-  Я  поняв.  Піду  геть,  коли  відпустить.  —  Сказав  Кощій.  –  Не  гарно  меру  вештатись  в  клубах  опонентів  перед  виборами.
***
Свого  начальника  Котигорошко  не  любив.  Ні,  Крижане  серце  був  чесним,  але  це  не  від  любові  до  роботи,  а  від  безсердечності.
Начальник  сидів  в  темному  кабінеті,  схилившись  над  документами.  Сиве  волосся,  синій  костюм,  голубі  очі.  На  шиї  висів  срібний  ланцюжок,  а  під  костюмом,  на  ланцюжку  висіла  копія  крижаного  серця.
-  Заходь.  —  З  його  рота  вирвалась  пара.
Котигорошко  закрив  за  собою  двері,  залишивши  Микиту  чекати.
-  Тяжкі  тілесні  богатирям,  порча  чужого  майна.  —  Перечитав  той  документ.  —  Соловей  Розбійник  вже  дзвонив  через  Іллю.
Котигорошко  мовчав.  Він  з  задоволенням  запроторив  би  за  грати  і  цього  персонажа.
-  Богатирі  просидять  до  понеділка,  якраз  протверезіють.  Твоє  щастя,  що  Горинич  не  писав  на  тебе  заяву.  Офіцере  Котигорошко,  яким  місцем  ви  керувались,  влаштовуючи  бійку?!  —  Тепер  Крижане  Серце  підняв  голос.  Його  блакитні  очі  спалахнули  вогнем,  стіл  вкрився  інієм.
-  Я  намагаюсь  не  дозволити  жителям  Тридесятого  знищити  одне  одного.  Не  втруться  я  тоді,  Змій  Горинич  би  прийняв  справжню  подобу,  і  спалив  би  пів  міста.  Я  ще,  коли  в  казці  жив,  пам'ятаю  на  що  він  здатний.
-  Є  закон!  —  Стіл  покрився  льодом.  —  І  ми  маємо  його  виконувати.
-  Я  і  виконую!  —  Не  стерпів  Котигорошко.
-  Ви  забуваєтесь,  офіцере!  —  Іній  розповзся  по  підлозі.
Котигорошко  промовчав.
-  Я  з  самого  початку  був  проти  брати  вас  на  службу.  —  Продовжив  шеф  стару  пісеньку.  —  Богатирям  не  можна  давати  в  руки  ні  краплі  влади  та  повноважень.  Ми  слуги  закону,  а  не  хаосу.  Ми  не  розносимо  заклади,  ми  домовляємось  миром.
-  Зрозумів.  —  Крізь  зуби  видавив  той.
-  Вільний!
***
З  кабінету  начальника  Котигорошко  вийшов  чорніше  хмари.  Микита  весь  час  чекав  за  дверима.
-  Все  почув,  лисе?
-  Вас  спробуй  не  почути.  —  Відповів  той.
Вони  пройшли  пустими,  похмурими  коридорами.  З  підвалу  доносилась  лайка  Іллі  Муромця.
-  Вони  не  швидко  ще  протверезіють.  —  сказав  Лис.  —  Скільки  ж  треба  випити  богатирю?
-  Щоб  оп'яніти  —  мало.  Щоб  не  стояти  на  ногах  —  багато.  Дуже  багато.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: Тост