[i]Древо життя...
І листя наче лиця
такі різноманітні
й чимось все ж подібні :
зелені юні молоді,
чи пожовтілі давні,
красиві, фальшиві, не дуже.
І були там мої друзі,
яких тепер майже нема...
Та невже прийшла зима...
О, ні це тільки сон -
яскравий білий фон.
А я мов сніговик,
до холоду звик.
На лобі діряве ведро
від сенсу-локшини сито.
По пояс у снігу,
спершись на мітлу
із прутів древа життя,
чекаю весни забуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818008
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2018
автор: Мандрівник