Не нарікай на швидкоплинність літ,
Бо час спинити не у твоїй волі.
Тож залиши по собі гідний слід,
Усупереч вже визначеній долі.
Не переймайся, що не встигнеш все
Бажане й заплановане здійснити.
З собою час крізь простір пронесе
Лиш те, без чого неможливо жити.
Не розпорошуй сили на пусте
І не марнуй наснаги на нікчемне.
Зерно у порожнечі не зросте,
А час, що втрачено, ніхто не верне.
Відважно стій під вітрами стихій,
Багатством дармовим не спокушайся.
Воно «fata Мorgana» наших мрій,
Подалі від таких надбань тримайся.
Роби сміливі кроки по життю
З відкритим серцем до чужого горя.
Байдужість в собі знищуй на корню,
І зміниться вже визначена доля.
Не нарікай на швидкоплинність літ,
Вони, як нового життя предтеча.
Слідкуй за тим, чи все зробити зміг
Для того, щоб не згинуть в порожнечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817840
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2018
автор: ihor_fediv