Безжалісність


Святий  Боже,  Святий  Крепкий,
Що  ж  таке  з  цими  людьми?
Дав  життя  їм,  дай  ще  й  клепки,
Щоби  виповзли  з  пітьми.

Немов  сліпі  мишенята
По  землі  блукають,
А  там  -  гадина  проклята,  -
Хіба  ж  вони  знають.
Половила  їх  гадина,
Та  й  ану  ковтати:
Чи  то  донька  мамина,
Чи  син  ото  тата.
Все  рівно  тій  гадині,
Гадині  проклятій,
Що  то  діти  мамині,
Батькові  малята.

Дурні  батьки,  дурні  й  діти,
Як  вас  врятувати?
Юність  вашу  обігріти,
Старість  вшанувати.
Подуріли  люди  в  світі,
Мов,  серця  не  мають:
Самі  своїх  ловлять  в  сіті,
Ріжуть  та  вбивають!
Ріки  крові!..  
                 ріки  крові
До  Бога  взивають,
Скільки  болю  в  кожнім  слові  –
Люди  те  не  знають.
Не  знають,  не  бачать,
Чути  не  бажають!
Хіба,  Боже,  теє  значить,
Що  серця  не  мають?

Ой,  не  мають  того  серця!..
Як  хижі  тварюки  –
Нема  ножів  –  візьмуть  скельця  
В  безжалісні  руки.
Ріки  крові...
                   течуть  ріки,
До  Бога  взивають:
Ні  жінки,  ні  чоловіки,
Бач,  серця  не  мають!

Святий  Боже,  Святий  Крепкий...
Пречистая  Мати,
Попроси  Святого  Сина
Серце  людям  дати!
04.06.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817779
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: М. Севастьянов