Різдвяний шум, гірлянди і вінки,
Бали під шелестіння целофану
Нагадують диковинну савану
Із левом, королевою і фавном,
А смисл підчас не згаданий ніким.
Не перший сніг нападав і розтав.
Я жду на Боговтіленого Тебе,
І свято ще не виродилась в требу,
Обкладений пергаментами ребе
Чекає теж на власного Христа.
Твоє Різдво звело інакший храм
У царині язичницького Риму,
На диво шестокрилим херувимам,
Найперше показалося тваринам,
Потому звіздарям і пастухам.
Бо жоден «свій» додому не пустив:
Земля була відверто негостинна,
Неходжена зі словом Палестина,
На цвинтар не відправлена латина,
Старі Завіт, канони і пости.
Та світ доріс до таїнства Різдва.
І я у передпразництво порину,
Дитинно порадію мандаринам,
Бо туга перед радістю вторинна,
Коли одна Особа – два єства.
Тому ця ніч весела і проста.
Така як Немовляткові і треба,
Бо списа ще не встромлено під ребра,
А станеться розбрунюватись вербам –
Тоді і ми підхопимо хреста.
[i]© Марґо Ґейко
11.12.2018
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817758
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 16.12.2018
автор: Марґо Ґейко