Вже гойдає місяць казку вечорову
Почуттям коханих барвів додає…
Піснею дзвінкою лине по діброві,
Зоряним намистом мереживо плете.
Я зігрію душу, серце втішу знову.
З ніжним поцілунком, прошепчу: «ти мій...»
Огорну все тіло в чарівну обнову
Зіткану з любові, радості і мрій.
Запитаю в серця, чи забути зможе
все, що дарувала ця любов твоя…
Та питати в нього, мабуть, і негоже,
Бо снагою з неї живиться моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: Любов Таборовець