Не село, та далеко до міста
наше селище – північ сумська.
Серед сосен живе на Поліссі
невеличка громада сільська.
Струменить-в`ється річка Знобовка,
берегами – вербиченьки рай;
у заказнику – дім лиски, вовка,
чорногуз полюбляє наш край.
У бузковому квіті садочки,
в лісі ряст у перлинах роси.
Знобовці там збирають грибочки,
а чорниць і суниць – хоч коси!
При кордоні – така його доля,
а на гербі – дубовий листок
на зеленому й жовтому полі –
це до мирного краю квиток.
Тут соснове повітря чудове,
рідний дім і знайомі місця.
Є криниця з живою водою,
біля неї роздолля пісням.
Над Знобою яскравіші зорі,
небо ближче і місяць-овал,
і найкращі ліси неозорі,
найрідніша травичка нова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817539
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.12.2018
автор: Надія Хвиля