Сніг падає тихо у теплі долоні,
Мутує в краплини...стікає до ніг...
Стояла, мов тінь, на пустому пероні,
Серед колійових, залізних доріг...
Присіла на лавку і очі закрила,
Ридав гучномовець у фібрах душі...
За щиру любов самотою платила,
Терпкими слізьми - за помилки чужі.
А сніг все летів у гарячі долоні,
І десь вдалині розлились голоси...
Хтось мокрий торкнувся до сивої скроні,
До стертої часом, п'янкої краси...
На неї дивились два ґудзики чорних,
Чомусь пригадався старий анекдот...
Чекали удвох вже давно ілюзорних
І зниклих у коліях древніх істот.
Мій Чарлі облизував теплі долоні,
Зимою прийшов на самотній поріг...
Хтось щастя зустрів на пустому пероні,
Серед колійових, залізних доріг...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817309
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2018
автор: Sukhovilova