Байка про заклопотаного ведмедя - 12. 12. 2018

*  писали  з  донькою  в  школу


Жив  собі  один  ведмідь,
Справ  він  мав  чимало.
Хочте  вірте,  хочте  ні,
А  зима  настала.
Літо,  осінь  і  весну
Наш  ведмідь,  як  бджілка!
Підпиляв  стару  сосну,
Де  зламалась  гілка.
Дамбу  намостив  бобрам,
Озеро  розчистив.
Все  встигав  він  тут  і  там,
Все  про  справи  мислив.
Навесні  саджав  город,
Зайцю  в  допомогу.
Літом  камінці  носив
На  сільську  дорогу.
Осінь  золота  пройшла  –
Всі  ведмедю  вдячні.
А  ведмідь  худий-худий,
Аж  дивитись  лячно!
Всім  ведмідь  допомагав,
Забувавши  їсти.
А  тепер  зима  прийшла,
Вже  й  в  барлога  лізти…
Тільки,  ось,  живіт  бурчить,
Наїдку  не  знавши.
Снігом  вкрилася  земля,
Їжу  всю  сховавши.
Сів  ведмідь  під  свій  барліг
І  засумнівався.
Всім  він  радо  допоміг,
Тільки  сам  зостався.
Бо  про  себе  він  забув,
Про  свої  потреби…
Турбувався  він  про  всіх,
А  й  про  себе  ж  треба!
Та  на  щастя  лісові
Друзі  позбігались.
Кожен  щось  йому  приніс.
Друзі  турбувались!
І  подяку  надали,
Грамоту  приклали.
На  останок,  як  могли
Розуму  навчали:
-  Ти  завжди  допомагай
Друзям  у  роботі.
Та  й  себе  не  забувай
У  своїй  турботі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2018
автор: Лариса Сорокіна