Безмежне поле, у зимовій колисці,
Ледь – ледь дрімає, у лебединій свитці,
По рижих травах, ясноокі сережки,
А попід стежку, кришталеві мережки.
Ще снігу мало, зима плакала нині,
Дощик хлюпоче, мілкі калюжі сині,
Чому ж так плаче, посварилась з вітриськом,
Чом такий теплий ? Прощається із блиском.
А він зрадливий, недавно летів низом,
В яру глибокім, дивився сни під хмизом,
Пристав напевно, бешкетував раненько,
Занадто довго….тепер дрімав гарненько.
Ніч таємнича, підкралась, як лисиця,
В мисці небесній, засяяла скарбниця,
Зорі яніли, на хмарі місяць вклався,
Втішити зиму, з морозом намагався.
08. 12. 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2018
автор: Ніна Незламна