ЯК СОНЦЕ ПІДНІМАЄТЬСЯ ВИСОКО

ЯК  СОНЦЕ  ПІДНІМАЄТЬСЯ  ВИСОКО
Як  сонце  піднімається  високо  навесні,
я  не  можу  ,всидіти  у  теплій  хаті.
Тоді  біжу  в  поля  у  трави  по-  росі
милуюсь,  красою  у  божій  благодатті.
Вже  сівач,  засіяв  яру  пшеницю
і  руки  розпушили  грудочку  землі.
I  дивлюсь  ,у  поля  де  дзвенить  водиця
як  за  гаєм  підросли  паростки  малі.
Я  Зануруюсь,  у  квітучі  роздолля
І  для  тіла  черпаю  натхнення  сили.
і  дивлюсь,    як  шелестить  листям  тополя,
як  кружляють  у  небі  ластівки  милі,
О  Пречиста  земленько    матінко  моя!
дякую  ,за  щедрість,  добро,  божу  ласку.
Що  годуєш  хлібом  і  поїш  з  джерела,
і  малюєш  пейзажну  картину-  казку.
Із  небес  ,випромінює  сонце  проміння
 новий  день  усміхається  моїй  душі,
я  щаслива  ,що    калинового  коріння
крапля  водиці,  яка  тече  у  Дністрі.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2018
автор: Чайківчанка