Ти була з ним чомусь таємно,
Та про вас знали все і всі.
В вас кохання було буремне,
У пригодах і у красі…
Я не тратив часу даремно,
Хоч ти знала… Тебе люблю…
Дізнавалась про це напевно
І сміялася без жалю.
А коли зрозумів він серцем,
Що немає для кого жить.
Її серце посипав перцем,
Іншу панну почав любить.
По зарослій давно стежині
Уловила моє тепло.
Її очі, як небо синє,
Повернулися у село.
Ми зустрілися очі в очі,
Та зустрілися вже дарма,
Чиєсь серце тепла ще хоче,
А у когось давно зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2018
автор: Віталій Назарук