Аврора

Гуляючи  вулицями  в  сплетіннях  людей,  
Я  почула  твій  голос  -  
Ефемерний,  наче  цей  Світ.  
Зірка  на  небі...
Ти  мене  кличеш.  
Тягнеш  за  собою.  
Силою  тяжіння  лину  за  тобою.  
Гіпноз  тіла.  Душі.  Серця.  
Снігові  дороги.  
Міст.  
Відсутність  людей.  
Я  блукаю  простором,  
який  дихає  лише  снігом  та  мною.  
Ти  мій  провідник.  
Я  не  можу  відірвати  від  тебе  погляду.  
Сніжинки  в  парах  сплять  на  гілках  дерев,  
що  оголили  свої  груди  для  кохання.  
Сяйво  розливається  холодом  і  теплом  водночас.  
Провалююсь  крізь  сніг.  
Мороз  роз'їдає  мої  гомілки  та  я  підіймаюсь
по  уявних  сходах  і  плину  далі.  
Ліхтарі  біжать  за  мною.  
Світ  біжить  за  мною.  
А  я  непідсильна  часу.  
Моя  душа  виривається  з  тіла.  
Я  відчуваю,  що  вона  під  поверхнею  шкіри.  
Розірве  її  і  вилетить  на  свободу.  
Я  відокремлююсь  від  цієї  недовготривалої  оболонки.  
Гармонія  із  Всесвітом.
В  тумані  хмар.  
В  обіймах  снігу.  
За  руку  із  зорею.  
Проходжу  під  мостом  із  хвиль.  
Сніг  виблискує  синім  сяйвом.  
Світло  машин  забарвлює  його  у  магію  кольору.  

Цеглини  притрушені  снігом.  
В  своїх  найпотаємніших  куточках  вони  зберігають  спогади.  
Та  зійде  Сонце  і  вони  знову  заграють  міріадами  барв.  

Я  повертаюся  назад.  
Чарівне  світило  плаче  за  мною  сльозами  космосу.  
Я  обертаюсь.  Сліпну  від  краси.  
Змушую  себе  покинути    її.  
Більше  не  ловила  її  голосу.  
Не  дивилась  в  очі.  
Не  відчувала  биття  її  серця.  
Спокуса  повернутись  назад...
Вона  залишиться  в  моєму  серці.  Аврора...
В  пам'яті  кружляють  кінчики  її  сріблястих  вій
та  ніжні  поцілунки  подихів.  

©  Ольга  Баландюх,  16.01.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Ольга Баландюх