САМОТНІЙ ВЕЧІР

Самотній  вечір  вкутується  в  сніг,
Який    прикрив  дороги  і  поля.
Вже  лід  важкий  на  річку  спати  ліг,
Дрімає    у  зимовім  сні  земля.

Летить  сніжок,  як  лебединий  пух,
У  небі  зоряні  спалахують  вогні.
Все  замело,  вже  й  сліду  не  знайти,
Зима  їде  на  білому  коні.

Холодний  вітер  стогне  під  вікном,
І    віхолу  зове  собі  в  танок.
Зима    вкриває  землю    полотном,
Мов  вишиває  зоряний  вінок.

Мороз  гуля,  лиш  інколи    тайком,
Пейзаж  малює  в  мене  на  вікні.
Самотній  вечір  пролетить  мельком.
І  прийде  ніч,  а  з  нею  –  Ти  вві  сні

07.12.2018  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2018
автор: Валентина Рубан