Сумна елегія

Старий  рояль  в  музичній  школі
Пригадує  щасливі  дні:
Усі  "Дієзи"  і  "Бемолі",
Пасажі  браві  і  гучні.
І  доторки  дитячих  пальців,
Іще  невпевнені  етюди
Назустріч  до  складних  прелюдій
І  запальних  "угорських  танців".
І  руки  майстра-віртуоза
Легкі,  як  полум'я  свічі  -
Шопен  і  Моцарт,  світлі  сльози
В  очах  у  вдячних  слухачів...
Та  все  в  минулому.  Направник
З  ним  стільки  мучився  дарма  -
Не  знайде  молоточків  давніх.
І  струн  потрібних  вже  нема.
"Та  вже  б  придбали  електронний!
Новітній  витвір  лЮдських  рук.
Йому  не  треба  камертонів,
Хоч  в  нього  дещо  інший  звук."
І  вже  підставкою  для  квітів
Зніміло  став  старий  рояль...
Яка  печаль!  Яка  печаль!  -
Ніщо  не  вічно  в  цьому  світі.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816520
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.12.2018
автор: віталій чепіжний