[color="#2b38ad"]Вітаю з тим, чого уже нема,
Що відійшло у небуття із роком.
Старий за по́ли нас іще трима –
Підтоптаний, іде повільним кроком.
Він збайдужів, йому вже все одно,
Чи ця земля ще буде обертатись,
Чи у промінні заяскрить вікно -
Таке у сірі будні може статись.
Що не збулось - не збудеться повік.
Ми сподіванням ще себе тривожим.
Скінчиться цей, почнеться інший рік.
І що він дасть замерзлим дітям божим!
Щоб зазирнути в наше майбуття,
Відкри́ємо сторі́нки гороскопів,
В яких розрада для думок, чуття,
І ви́правдання наших всіх пороків.
Зітремо порох з посивілих шаф,
Забу́демо про знахідки і втрати,
З надією п‘ючи на брудершафт,
Щоб завтра знову ворогами стати.
Крок зробимо назустріч дням новим -
Нам їх іще долати і долати.
Прощаючись з віджи́лим і старим,
Раптово вдасться щастя відшукати.
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816508
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2018
автор: Стах Розсоха