Віруй і спасешся. Куди ж ти так несешся?
Сліпа віра. Усьому має бути міра. Буває уже нічого
не тямиш і віри нікому не ймеш. Просто за часом
йдеш, біжиш. Чи то час так гонить і жене. Та невже?
Невже ми на порозі народження Любові?
Сьогодні Введеніє. Через Діву Марію ми
входимо в це таїнство, таїнство народження Христа,
Любові. Воно у Божім Слові.
І душі наші уже готові.
Очищені, спорожнілі і спраглі, спраглі Любові.
" А хто питиме воду, яку дам Я йому не буде спраглим
повік; але вода, яку дам йому Я стане в ньому джере-
лом води, що тече в життя вічне" ( Ів. 4.14).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2018
автор: яся