І КОЛИ Я…

І  коли  я  дивлюся  на  тебе  з  глядацької  зали,  
І  коли  я  дивлюсь  на  світлину  з  обличчям  твоїм,
У  душі    моїй  бурі  бушують,  літають  кинджали,
У  душі  моїй    блискавки  скачуть    і  гуркає  грім.

І  коли  до  твоєї  (так  рідко!)  торкаюся  спини,  
І  коли  не  торкаюсь,  а  чую  її  іздаля,
Щось  гаряче  вливається  в  тіло,  спікає  судини,
Темним  коцом    вкриває  й    водночас  освітлює  шлях.  

І  коли  після  ночі  пускаю  світанок    на  ганок,
 І  коли  я  у  небі  рахую  зірки  перед  сном,
Я  гойдаю  у  думах    найбільшу  зі  всіх  забаганок:
Так  упитись  тобою  хоч  раз,  як  у  свято  вином.

І  коли  я  так  думаю,  кличу  на  поміч    солдатів,
Щоб  спокусі  не  дали  захопити    серце  в  полон.
Вимиваю    тебе  із  думок,  із  душі,  із  плакатів
І  стріляю  в  чуття,  поки  ще  не  відсирів  патрон.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)