Стомився Лучеськ… Світ ліхтаревий
Прикрасив місто, мов замка твердь.
І тільки сивий, туман свинцевий,
Проклав крізь річку місткову жердь.
А в парку знову сичі крикливі,
Лякають трави, що у росі.
Качки підрослі такі грайливі,
Полощуть ряску в її красі.
Знов понад Стиром тумани сині,
Неначе хвилі біжать удаль.
Сміються роси по всій долині,
Там де тумани вдягли вуаль.
Неначе привід сміється замок,
Вдягнувши в синє замковий мур.
І перший промінь прогнав серпанок,
На фоні Луцьких старих скульптур.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816014
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: Віталій Назарук