Я згораю, і знову народжуюсь в правді - вогні.

Заплітаю  думки,  одягаю  у  рими  слова,
Справедливості  ради  терзаю  надломлену  душу.
Ще  не  вмерла  надія,  ще  віра  у  серці  жива,
І  тому  я  цей  хрест  до  кінця  донести  мабуть  мушу.
Часом  тяжко  бува,  проти  течії  борсатись  знов,
За  спиною  уїдливий  сміх  і  зміїне  сичання.
Наче  круг  рятівний  помагає  йти  далі  любов,
Все  вперед  і  вперед,  відігнавши  свій  сумнів  –  вагання.
Так  створив  мене  Бог.  На  бунтарстві  замішане  тісто.
Куди  йти,  що  робити  –  вирішувать  тільки  мені.
І  бува  від  протестів  у  серці  задушливо  –  тісно,
Я  згораю,  і  знову  народжуюсь  в  правді  -  вогні.
Заплітаю  думки,  одягаю  у  вірші  слова,
Відпускаю  між  люди,  без  остраху  їх  і  жалю.
Ще  не  вмерла  надія,  ще  віра  у  серці  жива,
Хоча  часом  здається  над  прірвою  знову  стою…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Наталка Долинська