Безлюдний берег... Заграва північна
Вкриває горизонти звідусіль.
Лише піски... Мов маяки космічні,
Виблискують зірки у всій красі.
Спинився час, проте поняття «вічно»
Немає тут... Як і нема мостів
Назад, вперед. Все, ніби механічне,
По колу і циклічно. Між листів
Згубилась осінь, і зима-принцеса
Розтала, мов сніжинка навесні.
...Не б'ється серце втомлене... Процеси
По циклу знов... Летять примарно дні...
…Новий прибій і ніжний запах моря.
Усе проходить – радість так і горе.
© Володимир Верста
Дата написання: 01.12.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815871
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 01.12.2018
автор: Володимир Верста