Старість це десь поміж втраченим часом та спробою його наздогнати… коли не чиниш супротиву природному плину речей і зовсім не з дзенських принципів, іноді падаючи, як дощ згори об землю, вже не відслідковуючи нічого незвичного в такому перебігу речей. А ще є калюжі, бруд та маса того, що колись було вперше… Молодість триває в очікуванні ранку, старість – ночі… Вік найнестабільніша часова одиниця, тільки коли тебе починають називати жінкою, і зовсім не випадково, хочеться спочатку кричати у відповідь, потім нафарбуватися, довго розглядаючи своє відображення і думаючи: за що…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2018
автор: Тата