На землю випадає білий сніг,
Мороз тріскучий червонить все щоки,
Дістався вже до босих твоїх ніг,
Але нема у тебе з тим мороки.
Стоїш ти на шляху зовсі́м сама,
Все дивишся на вражі барикади.
Дарма, що їх уже давно нема,
Давно згнили гармати і приклади.
А ти стоїш, чекаєш все з війни,
А він давно прийнятий вже до неба.
Здіймися від землі! За ним лети!
Та ні, він вернеться, чекати треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2018
автор: П’еро