[b]На горі стоять хрести,
Кровавий дощ все облива.
На тих хрестах сидять чорти
І когось там розрива.
Кров стікає по обличчі,
По руках і по ногах.
Для нього болі вже привичні,
Як й висіти на хрестах.
Вже не плачуть темні очі,
На лиці одна байдужість.
Рвуть чорти його від ночі,
Це любов його так трусить.
І ніщо його не змусить
Вже так щиро посміхатись,
Лиш одне його не дусить,
Те що любить з серцем гратись.
З живота кишки висять,
Переламані всі ребра.
Тихо, важко б’ється серце,
Що проткула спИсом стерво.
На горі стоять хрести,
Кровавий дощ все облива.
Я їй кричав: «прошу, пусти»,
А вона лиш обійма.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2018
автор: Гнилий поет