Вдивляюсь в ночі темряву міцну
І думаю про цю нову війну…
Безглуздя двадцять першого століття
Коріння вирве, обламає віття.
В окопах мерзнуть без води та їжі,
Коли лиш кнопки натискають інші.
Щезає світ в пожежах і цунамі,
І око мудре дивиться за нами.
Подібні до малого пташеняти –
Не чуєм голосу, не бачимо зерняти.
22 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2018
автор: палома